Головна > Блог > Книжкові рекомендації > 4 книжки від Максима Бондаренка

Джон Роналд Руел Толкін «Сильмариліон»

З дитинства я дуже захоплювався міфологією. Особливо на мене справили враження міфи давньої Греції. Але мені завжди не вистачало християнського бачення. Так, у класичному розумінні «Сильмариліон» не є вступом до Біблії (сам Толкін не любив алегорії). Але як для мене, його сторінки просякнуті майстерним поєднанням літератури та власне християнським сприйняттям Буття та розумінням Всесвіту.

«Сильмариліон» – це збірка псевдоміфічних творів Толкіна, видана посмертно його сином Крістофером Толкіном 1977 року. Події у цій збірці переважно передують подіям трилогії «Володар Перснів». Отже мова про історію Арду – вигадану епоху Землі: створення богом Ілуватаром айнурів, матеріального світу Еа та Арди зокрема, Дітей Ілуватара (ельфів і людей), їхню боротьбу проти злих Мелькора та Саурона. Подейкують, що Толкін був натхнений старофінською мовою (яку він вклав в уста Ельфів) та постійним бажанням пізнати початки Світу через дар та історію мовознавства.

Книжка складається з п’яти основних частин: від міфу про Творення світу, власне історії про Сильмарили (коштовні камені, що містили світло Дерев богів) до історії про падіння острівного королівства Нуменор (натхнений міфом про Атлантиду) та врешті – короткий огляд історії виникнення Перснів Влади.


Джон Роналд Руел Толкін «Гобіт, або Туди і Звідти» («Гобіт, або Мандрівка за Імлисті гори»)

Гобіт, як зазначав сам Джон Толкін, – це просто дитяча казка, хоча вона і стала одним із перших творів жанру фентезі (1937 року). Оповідає про подорож гобіта Більбо, який дуже цінував домашній затишок, у компанії гномів та чарівника Ґандальфа до гори Еребор. Дорогою вони потрапляють у всілякі пригоди, щоб врешті перемогти дракона Смоґа, котрий прогнав гномів з батьківщини, і повернути привласнені ним скарби. Продовженням казки є трилогія «Володар Перснів».

Проста казка про боротьбу Добра і Зла. Там є ельфи, гноми і дракони. А той гобіт Більбо просто чимось нагадує мене. Як за своїм притульним та епікурейським єством, так і за справді лицарським вибором.


Михайло Булгаков «Майстер і Маргарита»

Залишаючи осторонь саму особу автора та його погляди, цей фантастично-сюрреалістичний роман вважаю класикою світової літератури. Тут представлено чергування двох сюжетних ліній, що розвиваються паралельно. Дія першої відбувається в Москві у 30-х роках XX століття, друга є викладом подій Євангелія, а саме тих частин, які стосуються суду над Ісусом Христом і його страти. Все це переплетено чорним гумором та спонукає до богословських роздумів.

Ще у віці 15 років я написав шкільний твір, роздуми над образом та дилемою постаті Понтія Пилата. Свого часу на мене, ще зовсім юного, проте спрагненого та вразливого на відсутність справедливості у суспільстві, цей сюжет справив сильне враження. Тепер же бачу актуальність цієї дилеми поміж голосом сумління та бажанням зняти із себе відповідальність, «змивши руки», особливо зараз – у час викликів для багатьох моїх співгромадян. Хоча, за словами Воланда: «Ну, легковажні, ну і що з того… милосердя іноді стукає і в їхні серця… загалом, вони нагадують тих попередніх… тільки квартирне питання їх зіпсуло».


Андрій Курков «Рух Емаус: Історія солідарності»

Одне із найсвіжіших мої читань.

Рух «Емаус» – це солідарне об’єднання людей, котрі через складні життєві обставини втратили дім і волю до життя, та тих, котрі загострено відчувають несправедливість у світі й готові взяти на себе відповідальність. Разом вони створили альтернативне середовище – спільноти життя і праці, де люди повертають собі почуття гідності, підтримують один одного та допомагають тим, хто потерпає найбільше. Як творець «Емаусу» француз Анрі Ґруе, якого весь світ знає під ім’ям Абе П’єр, так і засновниця львівської «Оселі» Олеся Саноцька – люди виняткової доброти та відваги, а найголовніше – люди дії.

Ця книга про те, як бездомні та відкинені суспільством люди створили нову модель соціального підприємництва та змінили розуміння благодійництва. Історії про пошуки дому і про пошуки сенсу сплітаються у цій книзі в єдину історію людяності і пропонують простий висновок: помагаючи іншим, ми помагаємо собі.

Працюючи не один рік у сфері благодійності, я зауважив потребу в трансформації надання допомоги – саме у творенні спільнот взаємопідтримки, де солідарність з потребуючими на рівні локальної громади, де кожен має власний внесок як вияв гідності та взаємовідповідальності і буде служити саме розвитку суспільства. Хто зна, можливо, це і є новий вимір Дияконії.

 

Максим Бондаренко, 

родинознавець, сімейний консультант, координатор Осередку Відповідального Батьківства, ЛА УКГЦ