Головна > Блог > НА кого Надіємось? [власна думка]

Надія….
Це слово настільке популярне, що навіть здається не має про що говорити! Всім нам відома фраза „надія вмирає останньою!”. Куди ми б не пішли і щоб не робили постійно можна почути: надійся, надіємось на краще і так далі!!! Однак тут виникає проблема, бо що ж таке ця надія про яку так багато говорять і на яку так уповають!?
Кожен з нас напевне відповість по різному. І напевне кожен матиме краплину правди в своїй відповідях. Та все ж таки що таке надія!? Чи це почуття, яке виникає в нас, коли ми виконуємо якусь роботу і чекаємо результату? Чи це має бути надія на щось чи на когось? Чи має ця надія якусь відповідальність і чи ми взагалі можемо надіятись і жити надією, яка дуже часто приносить нам лише розчарування і розпач? І коли ми надіємось то саме що довіряємо!? Якщо так то чи можемо комусь довіритись в цьому житті і не бути відкиненими, розчарованими у житті, у коханні, у друзях, та навіть у наших батьках та Богові? І навіть коли ми надіємось на Бога то чи Він не є глухим на наші сподівання? Чи Він, коли ми просимо в нього здати класно екзамен чи владнати наші особисті проблеми, коли надіємось на Його допомогу у наших проблемах з батьками чи коханими людьми, з нашими друзями чи на роботі, вислуховує нас? Скільки разів Він не чув нас і все йшло нанівець всі наші плани і надії на Нього? А якщо навіть так то де є межа надії на Бога і водночас безнадійність на Нього?! І хто визначає яка має бути наша надія?!

Ми всі надіємось. Немає такої людини яка б не надіялась! Навіть самогубці надіються. Надіються на смерть, яка принесе їм вирішення їхніх проблем. Хтось надіється на шпаргалку, яка допоможе краще здати екзамени, хтось надіється що йому повезе і він зекономить гроші або виграє мільйон. Хтось ризикує і надіється що розпочатий бізнес принесе йому прибуток. Хтось надіється що та дівчина або хлопець яку він зустрів чи зустріла є тою мрією чи тим коханням на яке так довго чекали. Хтось надіється що його батьки зміняться, а якщо ні то він чи вона в швидкому часі втечуть з дому і будуть жити своїм життям без надокучливих батьківських порад! Бувають й такі які надіються на свою кар’єру яка принесе їм шалені гроші, дорогі авта, вілли і славу. Є й такі диваки які надіються бути вічно молодими і знайти еліксир молодості. Та навіть злодії і вбивці надіються що їх ніколи не знайде правосуддя і вони не попадуть за грати! Як бачимо ми всі надіємось, але для більшості людей ця надія стає розчаруванням і причиною певної ненависті до життя, до інших, до себе! Чому так є? Чи відрізняється надія людини яка живе ніби то християнським життям від надії яка живе просто щоб жити? І взагалі що таке надія? Одні скажуть що надія це віра. Інші – це щось більше ніж просто віра … словом для кожного надія означатиме щось своє індивідуальне! Але чи так має бути?
Для того щоб розібратися з цим всім і просто для себе зрозуміти що ж таке ця надія і чому вона так потрібна для нашого життя треба подивитися у своє серце!
Переконаний що кожен принаймні раз у своєму житті на щось або на когось сильно надіявся. Це міг бути подарунок на день народження, чи подарунок св. Миколая, чи Різдвяні канікули, поступлення в університет чи просто батьківське розуміння і любов! Але дуже часто ці наші сподівання, наші надії не ставали реальністю. Батьки далі нас не розуміли, або ми не отримали подарунку якого хотіли, чи не поступили в університет, чи втратили людину яку любили! Чому!
Причина такого стану речей є проста! Залежить від того на кого або на що ми надіємось. Виділимо три таких факти надії: на матеріальний світ, на іншу людину, на Бога. І тепер коротко розглянемо коротко переваги і недоліки таких надій.
Надія на цей світ. Кожен з нас хоче мати багато грошей, роботу і навіть славу. Це нормально. Але коли ми надіємось на те що ці гроші, слава і все решта принесуть нам щастя тоді це перший крок до поразки! Чому в нашому часі так багато самогубств, і дуже часто ці самогубства скоюють люди які б здавалося мають гроші і славу. Річ проста вони втрачають надію… ці матеріальні речі не можуть вирішити наших сподівань, бо ці гроші самі в собі є просто папірцем, неживим і мовчазним. Позитив матеріальності є те, що воно може допомогти реалізовувати наші надії і допомагати це робити іншим. Але воно не може стати НАДІЄЮ.
Надія на особу. Здається людина – набагато досконаліша за цей матеріальний світ. Надіятись на інших людей, щоб вони тобі допомогли чи підтримали не так вже й погано, але й тут є свій недолік. Скільки разів вас підводили і підставляли палки в колеса? Скільки разів ваші надії були розбиті вашими найкращими друзями? Скільки разів ви просто обіцяли собі що більше ніколи не будете надіятись на когось а все будете робити самі?
Надія на Бога. Тут, як істинні християни скажемо, що це найоптимальніший варіант! Але чи справді це так! Чи ми ніколи не розчаровувалися в Богові? Чи ми ніколи не хотіли від Нього втекти і не чути про Нього, бо Він не чув нас, коли ми просили в нього і надіялись на нього? І найгірше те, що Бог ніби кепкуючи з нас говорить, хто просить і надіється отримує! Виходить тоді що ми не можемо надіятись ні на що і ні на кого! Навіть на себе!
Ну що ж давайте розберемось чому так на перший погляд виходить!

Бог надіється на нас так само як ми надіємось на нього! Він надіється на нас вже від нашого народження, надіється що ми незважаючи на різні перешкоди, які нас очікують будемо і надалі його друзями. Він надіється, що незважаючи на наш вік і на нашу зайнятість, ми все одного знайдемо час щоб прийти до нього в гості до Церкви і присвятити йому годину на Святій літургії! На кінець Він надіється, що довіривши нам свою відкриту маленьку долоню ми не відкинемо її і не скажемо йому „Ти мені не потрібен, бо з тобою Боже в мене лише самі проблеми!”. Він надіється а ми дуже часто, ми, які вважаємо себе християнами, найбільше його ображаємо і нищимо цю надію. То чому ж ми тоді дивуємось, коли наші надії ламаються і ображаємось, коли наші надіють не стають реальністю???

Надія це не просто слово чи почуття! Це щось більше і глибше. Надія це поєднання нашої віри у Бога і Його любові до нас. Саме це є нашою надією і саме у такому контексті можемо говорити про Надію. Бо без віри у себе, у інших і найголовніше у Бога ми стаємо замкненими і егоїстичними, а без Любові Бога до нас ми стаємо подібні на всохшу смоківницю яка не приносить ніякої користі.
Надія це реалізація нашої віри, бо коли маємо віру, але не маємо надію то подібні до дитини, яка тримає свою матір за руку, але коли приходиться перейти дорогу з нею, вона зупиняється незважаючи на те, що мати ще сильніше стискає маленьку ручку. Якраз надія це і є нашою сміливістю, можна сказати навіть випробовуванням нашого довір’я і відкритості.
На кінець „Надія вмирає останньою”. Чому! Бо коли вмирає віра у людині, вона ще може себе любити, коли вмирає любов, вона ще надіється, що колись віднайде віру і любов, а от коли вмирає надія тоді людина перестає бути Людиною. Можна тут навіть навести порівняння: людина, яка потрапляла на безлюдний острів і не втратила надію – дивом виживала і лишалась людиною. А от людина яка втратила надію ставала подібна на тварин. Надія – це наша Людськість.
Це все що було сказане можливо викличе у вас масу критики. Це дуже добре, бо багато речей які тут сказані є багатогранні і мають свої плюси і мінуси. Однак істинна одна Надія – це Бог, який надіється на нас так, як ми надіємось на Нього!
Бажаю вам твердої надії і сили нести цю надію іншим.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *